Ольга Балицька нещодавно приєдналася до Civitta як Експерт-партнер. Багато років вона працювала над міським розвитком та нерухомістю, а останнім часом її фокус розширився на відновлення України, інфраструктуру, залучення інвестицій та публічно-приватне партнерство. Ми запитали Ольгу про те, чому саме зараз вона вирішила приєднатися до Civitta, який буде її фокус у компанії, і де вона бачить найбільші можливості для впливу на відновлення України сьогодні.
Для мене це дуже логічний наступний крок. Останні пʼять років мій професійний фокус суттєво розширився: від нерухомості та міського розвитку – до відновлення України, інфраструктури, регіонального розвитку, залучення інвестицій, публічно-приватного партнерства та роботи з міжнародними партнерами.
Сьогодні дедалі більше моєї роботи знаходиться на перетині держави, бізнесу та міжнародних інституцій. І саме тут я бачу сильну синергію з Civitta.
Я давно спостерігаю за Civitta – і за якістю підготовлених командою проєктів, і за репутацією компанії серед державних стейкхолдерів, міжнародних партнерів та донорів. Civitta є одним із найбільш надійних і авторитетних радників для публічного сектору в нашому регіоні, і для мене це дуже важливо.
Водночас мене особливо приваблює поєднання досвіду та спроможності міжнародної компанії з гнучкістю, підприємницькою культурою та швидкістю прийняття рішень. Для роботи у сфері відновлення, де обставини, потреби та пріоритети змінюються надзвичайно швидко, це, на мою думку, ідеальне поєднання.
І, якщо зовсім відверто, для мене важливими були й умови співпраці. Civitta запропонувала модель, яка дозволяє поєднувати бізнес із pro bono проєктами для держави та громад, а також продовжувати мою роботу як радника ключових посадових осіб держави. Водночас вона дає свободу розвивати нові напрями та ініціювати амбітні проєкти. У сучасних українських умовах це саме та професійна свобода, яку я шукала.
Я б виділила два напрями:
1. Перший – інфраструктура та будівництво. Саме тут відновлення стає відчутним для кожного: дороги й мости, енергетика, вода, тепло, житло. І тут я бачу два боки однієї роботи – публічний і приватний.
Публічному сектору сьогодні потрібне не лише фінансування, а й сильне професійне плече поруч. За оновленою оцінкою RDNA5, яку в лютому 2026 року оприлюднили Уряд України, Світовий банк, Європейська комісія та ООН, потреби у відновленні на наступні десять років сягають майже 588 млрд доларів США, і найбільші з них – саме в транспорті, енергетиці та житлі. Водночас держава і громади проходять через глибоку реформу управління публічними інвестиціями: на бюджетне фінансування тепер можуть розраховувати проєкти, що пройшли оцінку та увійшли до єдиного проєктного портфеля.
Це правильна, дуже європейська логіка. Але вона вимагає від міністерств і особливо від громад – зокрема невеликих, де часто немає ні команд, ні ресурсів, – такого рівня підготовки проєктів, до якого багато хто ще не готовий. Саме тут публічному сектору потрібна підтримка: не замість держави, а разом із нею, щоб кожна гривня бюджету і кожен євро міжнародної допомоги перетворювалися на реальний, якісний і сталий результат.
Сильні європейські моделі для цього вже є. Один із прикладів, який мені особливо близький, – грецький PPF, що діє при державному фонді Growthfund і демонструє ефективність централізованої професійної підготовки публічних проєктів. З PPF зараз, у моїй ролі радника Міністра, ми налагоджуємо співпрацю на рівні держави. Тому для мене це можливість не просто вивчати європейський досвід, а адаптувати конкретні працюючі рішення для України.
Завдання – поєднати унікальний український досвід останніх років із найкращими європейськими практиками та зробити якісну підготовку проєктів для міжнародного бізнесу, міжнародних фінансових інституцій і донорів простою, зрозумілою і, головне, масштабованою для громад. Тут досвід Civitta, зокрема у країнах Балтії зі схожою історією та багато в чому близьким способом мислення, у поєднанні з можливостями штучного інтелекту (AI) може дати дуже практичний результат.
Приватному інвестору, своєю чергою, потрібен партнер, який знає Україну зсередини. Жоден бюджет і жоден донор не покриють потреб такого масштабу самотужки. І справа не лише в грошах. Інвестор приносить те, чого не дасть жоден грант: технології, сучасні стандарти управління, ефективність, нові робочі місця і, головне, довгострокову відповідальність за результат. А кожен успішно реалізований проєкт – це найсильніший сигнал для наступних інвесторів, що в Україну можна і варто заходити вже сьогодні, не чекаючи завершення війни.
Відновлення України дедалі більше сприймається не як донорська допомога, а як великий інвестиційний ринок Європи на наступне десятиліття – саме так цей акцент звучав і на Конференції з відновлення України (URC 2026) у Гданську цього року, де в центрі уваги були механізми фінансування, розподілу ризиків і партнерства з приватним капіталом. Але інвестор, який приходить в Україну сьогодні, стикається з особливими ризиками – воєнними, регуляторними, операційними. Йому потрібен радник на його боці: щоб чесно оцінити ризики, структурувати проєкт так, аби він був захищеним і фінансованим, пройти всі процедури та вибудувати робочий діалог із державою. Саме таку роботу я вже веду сьогодні – з великими міжнародними інвесторами та потужними промисловими групами, які бачать в Україні не лише ризики, а й можливості.
Для мене ці два боки нерозривні. Інвестор приходить туди, де держава та громади вміють не лише готувати проєкти, а й професійно їх представляти – від єдиної зрозумілої системи презентації інвестиційних можливостей держави, громад і державних підприємств до цільових презентацій і системної роботи з конкретними великими інвесторами та державами. А держава отримує якісні проєкти тоді, коли розуміє, чого насправді потребує інвестор.
При цьому залучення інвестиції не закінчується підписанням меморандуму чи презентацією проєкту. Інвестора потрібно супроводжувати і на перших кроках в Україні, і під час реалізації – допомагати мінімізувати ризики, вирішувати практичні проблеми та забезпечувати постійний і, що особливо важливо, чесний діалог між сторонами. На мою думку, саме його часто бракує найбільше. Бути мостом між ними і говорити з кожною стороною її мовою – моя сильна сторона і сфера глибокої експертизи, напрацьованої роками. І тепер разом із Civitta ми продовжимо цю роботу – системніше, ширше і з ще більшим результатом для України.
2. Другий напрям – посилення юридичної компетенції Civitta. Уже зараз ми відкрили вакансії для юристів у сфері нерухомості та інфраструктури, зокрема фахівців із публічно-приватного партнерства. В епоху штучного інтелекту, стрімкого розвитку технологій і проєктів, які дедалі частіше знаходяться на перетині різних галузей, я твердо вірю саме в комплексних фахівців: із власною спеціалізацією та глибокими професійними знаннями, але водночас із сильною аналітикою, розумінням економіки проєктів і здатністю працювати поза межами однієї вузької функції.
Суб’єктивно, для складних інфраструктурних та інвестиційних проєктів юридична освіта і практичний юридичний досвід дають для цього одну з найсильніших баз. Саме таких спеціалістів ми хочемо розвивати і в Civitta – через навчання на практиці, роботу над реальними кейсами, різними типами проєктів і постійний обмін компетенціями всередині команди.
Мене найбільше надихає можливість поєднати мій багатогранний практичний досвід із напрацюваннями, аналітичними можливостями та компетенціями команди Civitta.
Я спеціаліст із нестандартних рішень і пошуку виходу з того, що на перший погляд здається “неможливим”. Але складні проєкти сьогодні потребують значно ширшого набору компетенцій, ніж може мати одна людина. Сильна команда Civitta дозволяє мислити нестандартно, швидко залучати необхідну експертизу, досліджувати, перевіряти та шліфувати ідеї й підходи – і переводити їх у практичні рішення.
Для мене особливо цінними є швидкість прийняття рішень, мобільність у роботі зі складними темами та здатність перебудовувати підходи відповідно до нових реалій і змінених вимог стейкхолдерів. У нинішніх турбулентних умовах це величезна перевага.
