Від реактивності до нової архітектури відновлення: київська панельна дискусія про роль уряду, приватного сектору та громадянського суспільства у відбудові України

Обговорення було зосереджене на переході від фрагментованих зусиль із відновлення до системної співпраці між урядом, бізнесом, міжнародними партнерами та громадянським суспільством – особливо в контексті підготовки до Конференції з відновлення України 2026 року.

«Масштаб економіки України сьогодні є непропорційним масштабу викликів відновлення. За оцінками RDNA5, потреби у відновленні вже сягнули 588 млрд доларів. Саме тому ми маємо говорити не лише про фінансування чи окремі проєкти, а про нову архітектуру взаємодії між державою, бізнесом, громадами та громадянським суспільством. Відновлення України – це не лінійний процес; ми одночасно проходимо етапи гуманітарного реагування, стабілізаційної підтримки, раннього відновлення, масштабної реконструкції та модернізації. Це потребує абсолютно нових моделей координації та партнерства», – наголосив Дмитро Ливч.

Він також зазначив, що міжнародний досвід демонструє спільну проблему в багатьох країнах: громадянське суспільство є дуже ефективним на ранніх етапах реагування та відновлення, але часто втрачає вплив на етапах стратегічного планування та реконструкції.

«Ми зараз у точці, де можемо уникнути повторення чужих помилок. Українське громадянське суспільство вже розвинуло унікальну експертизу в контексті кризового реагування та локальної мобілізації. Наступний виклик – інтегрувати цю спроможність у формальні механізми управління відновленням», – додав 

Окрему частину дискусії було присвячено ролі культури та ідентичності у процесах відновлення. Заступниця міністра культури України з питань цифрового розвитку Анастасія Бондар підкреслила, що відновлення має виходити далеко за межі інфраструктури.

«Війна – це не лише про території як такі. Це також війна за культуру, мову, історію та ідентичність. І якщо наші міжнародні партнери це відкрито визнають, ми також маємо чітко сказати: культура повинна стати частиною порядку денного відновлення. Якщо ми не інтегруємо культурний вимір у реконструкцію зараз – від шкіл і укриттів до громадських просторів – ми ризикуємо втратити здатність будувати стійкість та відчуття ідентичності на роки вперед», – зазначила

Вона також звернулася до принципів New European Bauhaus – ініціативи Європейської Комісії, яка поєднує Європейський зелений курс із культурною та соціальною трансформацією, підкреслюючи, що відновлення має бути не лише функціональним і доступним, а й орієнтованим на людину.

Учасники також обговорили:

– Перехід від відновлення, орієнтованого на допомогу, до інвестиційно-орієнтованого зростання

– Роль місцевого лідерства та громад у системі управління відновленням

– Доступність як невід’ємний компонент реконструкції

– Потребу в довгостроковому стратегічному плануванні

– Інтеграцію громадянського суспільства в процеси ухвалення рішень

Голова ГО “Ліга сильних” Дар’я Кукуріка наголосила, що доступність не може залишатися другорядним питанням у відновленні.

«Якщо ми не забезпечимо доступність під час реконструкції, відновлення України ризикує стати застережливим прикладом. Доступність – це не лише фізичний доступ, а й доступ до послуг, інформації, економічних можливостей та участі в житті громад», – зазначила 

Реконструкційний радник Посольства Естонії Тоомас Тірс підкреслив важливість довгострокових партнерств і зміцнення місцевих спроможностей:

«Ми не хочемо просто будувати інфраструктуру. Ми хочемо будувати відносини й допомагати громадам ставати сильнішими. Відновлення – це не копіювання іноземних моделей, а спільна розробка рішень, адаптованих до українського контексту», – наголосив

Директор Фонду MHP-Hromadi Володимир Забела додав, що відновлення має починатися з самих громад, а громади повинні стати активними учасниками реконструкції, а не пасивними отримувачами допомоги.

У дискусії також взяли участь Дар’я Кукуріка (Mercy Corps Ukraine) та Оксана Плахотнюк (GlobalGiving), які говорили про трансформацію міжнародної допомоги, важливість підтримки місцевих ініціатив і поступовий перехід від гуманітарної допомоги до посилення економічної спроможності громад.

Успішне відновлення України потребує не лише ресурсів, а й нової культури співпраці, довгострокового стратегічного бачення та системної інтеграції громадянського суспільства у процеси відновлення. Основні висновки та результати дискусії, а також дослідження ролі громадянського суспільства в майбутній архітектурі відновлення України будуть представлені на URC 2026 у Польщі.